«Відчув, що Нацгвардія – моє майбутнє»
Денис Омеляненко:
Сьогодні Денису Омеляненку 25 років. Вже майже рік як він навчається на командно-штабному факультеті Національної академії Національної гвардії України. Молодий та амбіційний сержант точно знає чого хоче від життя. Життя, яке можна поділити на відрізки і бойовий досвід, при цьому, напрочуд виділятиметься серед всіх інших моментів, а ще служба в Збройних силах України, внутрішнє переформатування та прийняття рішення стати військовослужбовцем Національної гвардії України. Що спонукало зробити такий крок, яким стало життя Дениса після цього та чому після важких восьми місяців у районі Світлодарської дуги він не втратив бажання повернутися на фронт. Спеціально до Дня Національної гвардії України, читайте наше інтерв’ю із свідомим молодим воїном, який попри все вірить у справедливість та перемогу.
| Три роки в Збройних силах України – коли кожен день в очікуванні Денис Омеляненко проходив службу в Збройних силах України протягом 2016-2019 років. Корпус морської піхоти військовослужбовця, а саме 32-й окремий реактивний артилерійський полк, знаходився у селі Дачне Одеської області. Службу проходили за «кримським» напрямком, на території Херсонської області. За словами Дениса, кожен день був наповнений внутрішніми переживаннями, адже всі знали про підступність ворога. |
«Про те, що підписав контракт із Збройними силами України навіть батьки не знали. Я просто відчув, що це потрібно мені. Було сильне внутрішнє переконання. Страху тоді не виникало, хоча 2016 рік не вирізнявся особливим спокоєм. Коли потрапив на службу до Одеської області, все було новим та незвіданим. Потім нас відправили в зону проведення ООС, але ми пробули там недовго, оскільки вийшла заборона на застосування зброї, яку використовували у нашому корпусі. Згодом, нас знову повернули на «кримський» напрямок. Завжди очікували та готувалися до найгіршого. У військах я отримав звання та посаду – головний сержант батареї».
| Національна гвардія України – повна переоцінка життєвих пріоритетів Денис розповів, що після завершення контракту зі Збройними силами України поїхав додому на Черкащину. Але після двох місяців домашньої атмосфери, зрозумів наскільки близькою для нього стала військова служба. Хлопець вирішив не зраджувати своєму покликанню, а тому підписав контракт із Національною гвардією України. Каже, що хотілося спробувати службу в новій структурі, з новими функціями та повноваженнями. Сьогодні гвардієць розуміє, що з вибором не помилився. |
«Підписав контракт із Бригадою швидкого реагування Національної гвардії України, яка знаходиться в місті Гостомель Київської області. У бригаді проходив службу з 2019 по 2020 роки на посаді командира відділення. За цей період взяв участь у двох злагодженнях із 59-ю Окремою мотопіхотною бригадою ЗСУ імені Якова Гандзюка. Перше відбулося на полігоні Київської області у селищі Старе. А друге проходило у Херсонській області – Олешківські піски. А вже у вересні 2019 року, мене направили для проходження служби в зону проведення ООС – район Світлодарської дуги. На мирну територію повернувся у травні 2020 року. Після пережитого та побаченого відбулася повна переоцінка життєвих пріоритетів, тому прийняв рішення стати офіцером. Так і потрапив на навчання до Академії Нацгвардії».
Найгірше, коли починаєш звикати до війни
Вісім місяців у зоні бойових дій на сході України залишили свій відбиток, особливо в духовному світі сержанта. Гвардієць розповів, що загибель товаришів дуже вплинула на свідомість. За його спогадами, першим тоді втратив життя військовий із батальйону «Азов».
Вісім місяців у зоні бойових дій на сході України залишили свій відбиток, особливо в духовному світі сержанта. Гвардієць розповів, що загибель товаришів дуже вплинула на свідомість. За його спогадами, першим тоді втратив життя військовий із батальйону «Азов».
«З одного боку ти все розумієш, а з іншого, ні, адже нещодавно людина була поряд, а потім її немає у живих. Це були люди з якими ми разом проходили злагодження і з якими я потоваришував. Всі ці страшні події дуже впливають на психіку та змінюють характер. Тривалий час мені снилися до жаху реалістичні сни про ті події. Ти стаєш, наче суцільний оголений нерв. Нікому не бажаю пережити схожі почуття».
| Майбутній офіцер із смутком згадав ворожі обстріли. При цьому, складнощі виникали ще й тому, що від сепаратистів не було жодної послідовності у діях. Ворожі обстріли могли бути як о 15:00 дня, так і о 03:00 ночі. «Через декілька місяців починаєш настільки звикати та адаптуватися до всього жаху, який тебе оточує, що забуваєш про свою безпеку. Думаю, найгірше, коли починаєш звикати до війни». Вразили Дениса і відчуття від перших хвилин на мирній території. Коли зруйновані будівлі та вирви від снарядів залишилися позаду і він нарешті, за скільки часу, відчув себе в безпеці. |
«Незважаючи на весь біль, розумію, що мені хочеться повернутися назад, частинка мене залишилася там і ніколи звідти не піде. Можливо, через те, що за все те зло, яке робив ворог, він повинен відповісти. Я і тисячі інших військовослужбовців – живі свідки тих злочинів і це наша історія, яка потребує завершення».
Багато значить, коли поруч із тобою гвардійці – патріоти своєї землі
Із зони проведення ООС підрозділ у якому знаходився Денис Омеляненко вивели 9 травня 2020 року. Вже під час перебування у військовій частині, гвардієць сказав командиру, що хоче навчатися та стати офіцером. До його слів керівництво підійшло з розумінням. Сьогодні Денис вчиться управляти підрозділами на командно-штабному факультеті Академії.
Маючи три знакові нагороди, серед яких «Ветеран війни - учасник бойових дій», «Учасник ООС» та «За Оборону Рідної Держави», Денис Омеляненко не намагається бути вищим за інших, адже знає ціну справжнім людським стосункам, де плече та порада побратима – найкраща підтримка.
Із зони проведення ООС підрозділ у якому знаходився Денис Омеляненко вивели 9 травня 2020 року. Вже під час перебування у військовій частині, гвардієць сказав командиру, що хоче навчатися та стати офіцером. До його слів керівництво підійшло з розумінням. Сьогодні Денис вчиться управляти підрозділами на командно-штабному факультеті Академії.
Маючи три знакові нагороди, серед яких «Ветеран війни - учасник бойових дій», «Учасник ООС» та «За Оборону Рідної Держави», Денис Омеляненко не намагається бути вищим за інших, адже знає ціну справжнім людським стосункам, де плече та порада побратима – найкраща підтримка.
| «Коли пов’язав своє життя із Національною гвардією України, зрозумів, що тут проходять службу та навчаються такі ж хлопці як і в Збройних силах України. Багато значить, коли поруч із тобою гвардійці – патріоти своєї землі». Після завершення навчання Денис Омеляненко не збирається проходити службу в підрозділах із охорони громадського порядку чи конвоювання. Його мрія - бойові підрозділи, які виїздять до зони проведення ООС. «За час служби я добре сформулював головну ціль справжнього гвардійця – забезпечення миру в своїй державі, а також головне правило – ніколи не зраджувати військовій присязі. Тоді, у 2019 році, я відчув, що Нацгвардія – моє майбутнє. Пройшло майже два роки і я зовсім не пошкодував про своє рішення. Хочу розвиватися, бути сучасним та перспективним військовим, тому тільки вперед!». |
Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ
